“Герої в IT” в ефірі. Представляємо вам Дмитра, Engineering manager в компанії Oracle.
📍Дмитро, розкажіть трішки про себе.
Взагалі в ІТ я дуже давно. Все почалося ще у шкільні часи. Десь у 9 класі я зробив перший веб-сайт на якомусь Microsoft тузлі. Я це називав “освітньо-розважальний портал”, на якому викладав свої реферати. Після цього я пішов на курси Pascal та веб-програмування.
Після школи вступив до Мечникова на факультет інформаційних технологій, де з 1 курсу почав працював сисадміном на парт-тайм. Робота полягала в тому, що я прокидався о 6 ранку, з Суворовського району доїжджав до Таїрова та намагався зрозуміти, чому не друкує принтер. Тобто я шукав дріт, знаходив найближчу розетку та героїчно “уходил в закат”.
Десь з 2-3 курсу я відкрив для себе фріланс на С#, разом з друзями організував команду. В той же час підробляв в агентстві нерухомості, в якому згодом відкрили ІТ-відділ і першим моїм записом в трудовій книжці став “керівник ІТ-відділом”.
З 4 курсу я пропрацював у багатьох одеських ІТ-компаніях та вступив до комітету відбору Odesa JS. Вже 3 роки як я повернувся в Oracle, за цей час я піднявся з team lead на Engineering manager і зараз продовжую виконувати свої обов’язки.
В контексті нашої розмови, цей досвід допомагає у волонтерстві, тому що у мене, як то кажуть “пів Одеси знайомих” і це допомагає при волонтерських зборах.
📍Як ви зустріли 24 лютого? Чи були ви готові до повномасштабної війни в Україні?
Для мене все сумно почалось ще напередодні, ввечері 23-го лютого, коли вкрали мій крипто-гаманець. Хоч там і було небагато коштів, проте це було прикро.
Вже о 6 ранку мене розбудила дружина і сказала, що в Україні почалася повномасштабна війна. У нас вже був готовий план дій на цей випадок та пропрацьовані маршрути. Ми дуже швидко зібралися, спакували валізу речей, забрали найцінніше (дитину, PlayStation 5, банку кави) та вирушили по продуманому маршруту.
Спочатку ми поїхали до кума в Кишинів. Перебувавши там, в якийсь момент до нас у двері постукали сусіди та дізнавшись що ми з України, принесли декілька пляшок вина, запропонувавши свою допомогу. Це був перший прояв підтримки від незнайомих людей, який нас розчулив.
В Кишиневі ми продовжили моніторити новини та незабаром вирушили у Костанту, де буквально на кожному кроці нам допомагали румуни. Вже тоді я підключився до активного DDoS, почав співпрацювати з різними людьми у чатах та координувати їх. Нам вдалося покласти хостинг з усіма сайтами, які крутилися з російськими сегментами. Дружина з сестрою через гугл-карти спамили відгуками, викладали фото.
📍Як ви почали волонтерити?
Як виявилось, у моїх батьків теж був план про всяк випадок. Як тільки вони дізнались, що ми з сім’єю у безпеці та знайшли житло за кордоном — батько перестав виходити на зв’язок протягом декількох днів.
Варто зазначити, що мій батько військовий, який народився в Сибіру. Пройшовши Афганістан, він потрапив до Одеси і служив вже тут до виходу на пенсію.
Приблизно на третій день, коли ми подзвонили батьку, я помітив, що на фоні замість звичайних шпалер — зелена фарба. На моє питання “ти що, в казармі?” він відповів “ну так”.
Коли я дізнався, що батько записався в Тероборону мені зателефонував його друг, який довгий час живе в Німеччині. Він повідомив, що в Україну вже прямує фура з амуніцією та попросив докупити тепловізори у Румунії.
Тоді все і почалося. За порадою з волонтерського чату я поїхав у мисливський магазин, який співпрацює з постачальником тепловізорів. Тоді я вирішив написати пост у всеукраїнському каналі нашої компанії Oracle про необхідність коштів для допомоги ЗСУ. І за добу нам вдалося зібрати вражаючу суму — 280 тис.грн.
Проте, маючи кошти на рахунку, в мене виникли проблеми з оплатою інвойсу через блокування міжнародних переказів українськими банками.
Тоді я відправив незнайомій колезі з Румунії, яка написала мені у робочий слак, 7 тис доларів у крипті, щоб вивести кошти. На щастя, дівчина була дуже відповідальною та, відпросившись з роботи й звітуючи мені кожної години, оплатила інвойс. Згодом я написав листа її начальнику з подякою за те, що її відпустили у робочий час для допомоги українській армії.
Наступна потреба батька була у захисті. У пошуках броні я познайомився та почав співпрацювати з Євгеном, разом з яким за весь час нам вдалося закупити близько 200 броніків.
Ще одна цікава історія була, коли зі мною зв’язався колега і сказав що є дівчина, яка летить зі Штатів в Україну та може привезти щось з необхідного. Тоді ми зробили великий збір і переправили 10 військових шоломів через дівчину, яка самотужки привезла 63 валізи амуніції зі Штатів в Україну.
Загалом за весь час нам вдалося зібрати/купити:
- 9 тепловізорів
- 4 прилади нічного бачення
- 10 тактичних розгрузок
- 7 тактичних окулярів
- 34 пар тактичних перчаток
- 16 пар взуття
- 21 комплект форми софтшел
- 1 морозильна камера
- 205 бронежилетів
- 45 турнікетів
- 64 шоломів ( та ще на 8 відкритий збір)
- 1 ретранслятор
- 10 генераторів на південний та східні напрямки
- 1 МФУ + папір
- Палатка
- 1 позашляховик Isuzu
- 1 позашляховик Pajero Sport
- 3 дрони Mavic 3 Fly More Combo
- Допомогли знайти та доставити дрон Autel EVO Lite+ Premium Bundle
- 5 наборів інструментів славетній бригаді з Одеси
- Допомогли придбати 25 павербанків для розвідників
- 9 тактичних рюкзаків
- 5 павербанків
- Чорну плівку 2-шарову 59 м.п.
- акумуляторну станцію
- 5 біноклів
- 9 гідраторів.
📍Як вам вдалося налагодити логістику, знаходячись в Румунії?
Це навичка спілкування, можливість домовитися про будь-що, будь-де , будь з ким, будь-коли. Мої штатовські колеги з Oracle теж дуже дивуються як мені це вдається. Виходить так, що у скрутні часи незнайомі люди допомагають один одному.
Багато людей з Констанци допомагають у транспортуванні речей для військових в Україну на власних машинах. Ми зазвичай стараємось компенсувати бензин.
Проте бувають й інші випадки. Якось я купив два дрона на східний напрямок, а перевірені люди, через яких я зазвичай передаю, були зайняті. Тож я почав шукати людей, які могли б перевезти дрони з Румунії а Україну і знайшов дівчину. Коли я передавав їй дрони, вона запитала: “якщо дрон на кордоні заберуть, я отримаю свої кошти за бензин?”. Мене це питання дуже зачепило та навіть образило, я одразу дав їй кошти та попросив написати, коли вона буде на місці. Все пройшло добре, дрон надійшов в Україну, проте осад від розмови залишився.
📍Як вам вдається поєднувати роботу з волонтерством, скільки часу це займає?
В мене налагоджений робочий процес. Я запускаю задачу, наприклад, збір на дрон та в подальшому просто контролюю його. В середньому на волонтерство в мене йде 1-2 години на день на пости звітів та реквізитів. Проте у випадку пошуку певної амуніції по різним країнам це інколи може зайняти більше часу.
📍Де загалом збираєте кошти?
Спочатку я збирав кошти у всеукраїнському чаті компанії, потім туди підключились багато співробітників з інших країн, які активно донатили.
В якийсь момент я зрозумів, що багато людей в чаті збирають на потреби різних підрозділів і це виснажує людські можливості. Мій збір 228 тис. грн за 4 години був рекордним. Проте згодом все сповільнилось і я зрозумів, що потрібно виходити з чату та шукати інші канали поширення. Так я почав поширювати свої збори серед знайомих, постити інформацію в Інстаграмі, Фейсбуці та Телеграм-каналах різних IT-ком’юніті.
Щодо чатів в Телеграм — дуже важливо знати коли в якій компанії приходить зарплата. В якихось компаніях приходить двічі на місяць, а в інших один раз. Тож я вивчив приблизний графік та намагаюсь скромно нагадувати близько до зарплатних днів.
Інколи допомагають компанії, одна з яких подвоїла мій збір на броніки на 120 тис. грн.
Також, оскільки в моєї дружини є машина смарт, вона член одеського ком’юніті Smart Hub, туди я теж почав кидати свої збори.
📍Які зараз найбільші потреби?
Якщо перші місяці була гостра потреба в амуніції (броні, шоломах, разгрузках), то зараз все набагато краще. Зараз більшість запитів від військових надходить на якість “ніштяки”. Тобто це вже рідко тепловізори чи прибори нічного бачення, найчастіше все ж таки машини, дрони та спеціальні прилади.
І це добре, тому що я розумію, що у військових вже є особиста амуніція. Ми вже збираємо на обладнання яке не рятує, а покращує життя! І це добрий знак!
Готуючись до зими, ми розпочали великий збір “Шлях крізь холод”. До цього збору увійде термобілизна, софтшели, дизельні обігрівачі, взуття і все що необхідно аби зігріти хлопців, як боронять нашу Державу в у лавах Збройних Сил України!
📍Що ви побажаєте військом та волонтерам?
Військовим я би побажав сил витримати усю цю вагу та стрес. В них досить добре все виходить. І ще до них рекомендація: не боятись говорити про потреби. Тому що було декілька історій, коли військові по різним причинам, чи то соромилися просити амуніцію, чи то не могли….це треба робити! Тому що саме зараз українське суспільство максимально об’єднане і всі допомагають один одному. Це наша суперсила! Ті, хто зараз не може бути на фронті — допомагає в тилу!
І до волонтерів теж саме. Я думаю потрібно спілкуватись та допомагати один одному!
Телеграм-канал Дмитра про волонтерство:
